Так - пряме спывставлення sp старим мистецтвом - це завжди серйозне випробування. Так було й минулого року було із Пінзелем.

Кам'яні скульптури наших степів - джерело натхнення для багатьох сучасних митців - звичайно й для українців. Згоден, що академізм дальший від архаїки, аніж авангардне мистецтво. Авангард задекларувал спорідненість із єтнічною, та "примітивною" скульптурою із самої своєї появи. Тоді, для Пікасо, Модільяні та кубістів, це була Африка.

Радію, що цього року у киян, нарешті, з'явилася можливість уважно розгледіти нашу "степову архаїку". Мабуть для багатьох вона стала відкриттям.

Спасибі за уважний та вдумливий допис.

Два коментаря:
1) більшість (майже половину) експозиції складають не скіфські, а половецькі скульптури. Поширена назва "скіфські баби" - ще з тих часів, коли степова скульптура ще була замало вивчена. Шкода, що ми замало знаємо про численний та славний нАрід кипчаків, що залишив такі вражаючі артефакти;
2) засмутило надзвичайно бідне і поверхове наукове забеспечення експозиції та низька якість реподукцій кам'яної архаїки у каталозі салону.

Українська жінка - це майже скіфська баба

чотко сказав!

от тілько цікаво чи Петро перший вірив радам))))))))))))))))))))))))) ))))))))))))

на всі 100. радянське

то шо лозунг "молчать женщіна - твой день вомоемарта", ужо не актуален? =))))

кста, таки відмітили в місті чогось бухих мужиків, а не баб ) дивно )))

Новий рік це не радянське свято.

Так, іще треба їхати в тунелі. Перший раз як їхав, то провідник ще й світло забув ввімкнути, то враження було зовсім шикарне:)
Вокзал - діючий. З нього продовжує відправлятися поїзд Дніпропетровськ - Бердянськ, але київські причіпні вагони вже п"ять років курсують через Запоріжжя, тому останні враження про власне вокзал - з 2002 року:) Крім того, через Південний вокзал курсує один з поїздів напрямку "Київ-Донбасс", на Адлер. Щодо перспективи закриття, то я чув прямо протилежне - капітальна реконструкція до ЄВРО-2012 (втім, ще питання, чи її справді зроблять)

Хочу дещо написати про "мій Дніпропетровськ".
Він починається з такого цікавого місця, як залізничний вокзал "Дніпропетровськ-Південни й". В середині 90-х років їздило таке диво залізничного сполучення, як причіпні вагони "Київ-Бердянськ", завдяки яким можна було, не покидаючи меж України, відчути атмосферу довгої-предовгої дороги. Зате півдня з 33-годинної подорожі припадало саме на Дніпропетровськ-Південний. Об"єкт підозрілий вже хоча б тому, що на цей з дозволу сказати вокзал не ходив ніякий міський транспорт, і треба було долати щонайменше 800 метрів на підйом Лоцманським узвозом (як я потім дізнався, це є одна з дуже нечисельних справді істьоричних назв - лоцманами називали людей, що сплавляли ліс через Дніпроські пороги) до зупинки 1-го трамваю). Нє, звичайно, можна було відсидіти 10 годин у відчепленому вагоні як "рассеянный с улицы Бассейной" (український варіант у Малковича - "роззява - ліві двері справа"), але ходити в місто було краще. За своїх студентських часів обирав найбільш "бюджетний" варіант - я записався в міську бібліотеку, і завжди брав читати щось невеличке "для душі" (щоб дочитати до закриття), наприклад, японські хоку чи драми Тенессі Вільямса, споглядаючи у вікно той самий "нетутешній" будинок Хреннікова. Кажуть, ця бібліотека не пережила рейдерської активності сумнозвісних "приватівців", і її вже нема...
Після закриття бібліотеки одного разу спеціально поїхав "одиничкою" на Головний, "людський" вокзал - спеціально, аби покататися на метро. Запам"ятилися майже однакові, зате різнокольорові станції.
Дніпро... В Дніпропетровську є один з найкрасивіших мостів через Дніпро, як я потім дізнався - Херсонсько-Мерефянский. Після десятигодинного стояння наш вагон вирушав саме туди, на цей міст. Оскільки спочатку з вікна не було видно жодних металоконструкцій, то була ілюзія польоту над Дніпром!

Розкішна аналітика по Оскару. Браво! Рурка в Україні люблять і мені здається є за що.

Дякую за таку приємність читання про рідне місто))

Я люблю Дніпропетровськ Січеславом звати:)
Чогось мені здається, що від кількості імен це місто не страждає:)

Після статті різко закортіло побувати там знову... дякую: