категорії: стаття
Про бардак на вулицях Києва - і не тільки його...
Уже сутеніло, я, середньостатистичний виборець і платник податків, до якого всі кандидати апелюють, йшов неквапною недільною ходою краєм тротуару...
АрхівВсі
Автор
Теґи автора
абсурд, Гоголь, голівуд, ДніПРО, Дніпропетровськ, документальне кіно, екзистенційна географія, Київ, Кохання.., нацизм, неігрове кіно, Нью-Йорк, політика, рок, Росія, соціальна тематика, стріт-арт, толерантність, Фотографія, французьке кіно
ВсіОстанні коментарі
dmytro (анонімно) ↓
Про стиль бразильського графіті «пішісао»
патріот (анонімно) ↓
Вони з майбутнього. Із чийого?
Jktu (анонімно) ↓
Інтерв'ю з Тарасом Прохаськом про місто Ялівець
o (анонімно) ↓
«Вальс із Баширом»: вальс зі смертю
punk (анонімно) ↓
Панк як свобода чи її відсутність
punk (анонімно) ↓
Панк як свобода чи її відсутність
Vanya (анонімно) ↓
Умерла Леся Ставицька
Петр (анонімно) ↓
Кіно 10 - Бульба2
зюзя (анонімно) ↓
Кіно 10 - Бульба2
Тадей (анонімно) ↓
Тільки мій Дніпропетровськ
категорії: література, стаття
Заборонено забороняти! «АнтиНЕК: ні цензурі!»
У Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії відбулася літературна акція «АнтиНЕК: ні цензурі!» за участю Юрія Андруховича, Андрія Бондаря, Леся Подерв’янського.
категорії: кіно, кінорецензія
«Антихрист»: Занадто людське
Щодо «Антихриста» переламано вже так багато списів, що годі навіть зрозуміти, з якого боку до нього підступитися. Зрештою, так із кожною картиною Ларса фон Трієра. А втім, для складних мистецьких ситуацій є одне доволі ефективне вирішення: ставити якнайпростіші питання.
категорії: стаття
ДАРИНЧИНІ ШІСТНАДЦЯТЬ
ДАРИНЧИНІ ШІСТНАДЦЯТЬ Моїй небозі Даринці (так вона виглядала минулого літа) позавчора виповнилося шістнадцять. Святкували тихо, у вузькому колі. Шістнадцять — звісно, не вісімнадцять, але паспорт дають і в кіно пускають. Такий собі майже-дорослий вік. І життя в Даринки майже-доросле: подружки, концерти, любов до парфумів і суші, до всіляких цікавих цяцьок (називаються по-модному гаджети), тривалі вечірні прогулянки з компанією. Мала, як ...
категорії: кіно, кінорецензія
«Біла стрічка»: Зміїне яйце
теґи: Das weisse Band - Eine deutsche Kindergeschichte, Біла стрічка, Міхаель Ханеке, Німеччина, Перша світова війна, діти, фашизм
«Біла стрічка» — новий фільм Міхаеля Ханеке, доволі нетиповий для цього австро-німецького режисера. Чорно-білий. В історичному антуражі: час дії — передвоєнні 1913—1914 роки. Підкреслено уповільнений у дії. Багатий на діалоги. Психологічно різнобарвний. Без загального і однозначного поділу на жертв і катів (хоча і перші, і другі, все ж, є). Майже без прямих сцен агресії.
категорії: стаття
Необхідність можливого: До 20-річчя революції в Румунії
Натрапив у моєму архіві на один прецікавий журнал. Називається «Румунія», російською. Червона обкладинка, на ній — великий портрет благовидного пана: ледь помітна усмішка тонких уст, крупний ніс, трохи відстовбурчені вуха, шляхетна сивина і проникливий погляд. Текст проголошує: «Товариш НІКОЛАЄ ЧАУШЕСКУ. Генеральний секретар Румунської комуністичної партії. Президент Соціалістичної Республіки Румунія. Життя, присвячене батьківщині, народу, партії, соціалізму і миру».
«Бойовий гіпноз проти кіз». We shall overcome
Фільм «Бойовий гіпноз проти кіз» не назвеш вдалим. Надто натужний, інколи примітивний гумор, здебільшого банальні режисерські рішення, мляві діалоги. Не рятує ситуацію навіть чудовий акторський квартет: Джордж Клуні, Кевін Спейсі, Івен Макгрегор, Джефф Бріджес. Але є там один епізод, котрий зацікавив мене через особистий досвід.
