
dmytro (анонімно) ↓
Про стиль бразильського графіті «пішісао»
патріот (анонімно) ↓
Вони з майбутнього. Із чийого?
Jktu (анонімно) ↓
Інтерв'ю з Тарасом Прохаськом про місто Ялівець
o (анонімно) ↓
«Вальс із Баширом»: вальс зі смертю
punk (анонімно) ↓
Панк як свобода чи її відсутність
punk (анонімно) ↓
Панк як свобода чи її відсутність
Vanya (анонімно) ↓
Умерла Леся Ставицька
Петр (анонімно) ↓
Кіно 10 - Бульба2
зюзя (анонімно) ↓
Кіно 10 - Бульба2
Тадей (анонімно) ↓
Тільки мій Дніпропетровськ
Залізницею між Києвом та Дніпром (Дніпропетровськом) їжджу давно та регулярно. Якщо робити нотатки і потім оформляти їх у стилі Радіщєва, то навряд чи вийде щось путнє з тої «Подорожі з Києва до Дніпра». Адже треба багато матеріалу, й мораль необхідно вписати — а поїздка невелика, мало часу, надто тепер, в експресі, коли стовпи, будинки, будиночки, лісосмуги пролітають за вікном: звичний, змазаний краєвид.
«Серце на долоні» (Україна-Польща), — на перший погляд, типова історія про бідного та багатого, про всевладність грошей та безсилля незаможної доброчесності. Однак це не соціальна драма, і навіть не зовсім комедія, як про це каже сам режисер.
Перший запах. Після штучної задухи терміналу обличчя обвіває морською свіжістю, цю просолену прохолоду ні з чим не сплутаєш; тим більше дивно, що океану не видно й близько. Перша картинка: під монорельсовою дорогою з аеропорту до метро — занедбаний ставок із брудною водою, що сильно обмілів, майже калюжа, проте біля самого берега в цьому болоті білосніжним ієрогліфом — справжня некваплива чапля. І ще багато вражень і фотографій із манхеттенських парків і вулиць, метро й музеїв, мостів і площ.
88 – цифровий символ абревіатури – подвоєної літери Н, восьмої в латинській абетці – Н. Н., тобто привітання нацистів Heil Hitler – «Хайль Гітлер». Росія – країна, в якій Гітлер та його посіпаки вбили мільйони людей. «Росія 88» – назва фільму молодого російського режисера Павла Бардіна про банду неонацистів.
Ця бесіда відбулася незадовго до того, як із Москви прийшла сумна звістка про смерть Олега Янковського. Здалося доречним подати розмову з Романом Гургеновичем без змін: великі актори живуть і у своїх ролях, і у спогадах сучасників, а Роману Гургеновичу, як, мабуть, жодному іншому з пострадянських режисерів був близький талант Янковського.
У пресі та кінематографічних колах знову заговорили про Елі Рота у зв’язку з тим, що цей американський режисер знявся у Тарантіно в його гучних «Бесславних виротках». То ще півбіди, але ж відразу згадують, що цей Рот — постановник фільмів жахів «Хостел» і «Хостел-2». У них ідеться про хостел — тобто малобюджетний молодіжний готель, який насправді є прикриттям для кривавих лиходійств. Мої нещодавні враження від проживання в хостелі також гідні пера сценариста.