категорії: подорожі, інтерв'ю

Олексій Анастасьєв: «Москва - Веселуха в короні»

1842 Про столицю Росії йшлося і йдеться, мабуть, навіть забагато. У цьому різноголоссі важко знайти справді цікавого співрозмовника, проте нам усе ж вдалося. Олексій Анастасьєв — заступник головного редактора журналу «Вокруг света», корінний москвич, сибіряк за батьківською лінією та українець за материнською, професійний мандрівник, знавець багатьох місць на землі. Бесіда відбулася у нього вдома, на вулиці Гончарній, що з’явилася на місці Гончарної слободи, в Заяуззі, одному з найдавніших районів Москви.

категорії: кіно, кінорецензія

«Вальс із Баширом»: вальс зі смертю

Вальс з БаширомЄ у світовому кіні дві складові, котрі кіноспільнота, за окремими винятками, виводить на маргінес. Це анімація та ізраїльський кінематограф. Звісно, анімація — жанр з потужними традиціями, є тут свої великі досягнення, але переважною більшістю режисерів та критиків вважається, все ж таки, чимось несерйозним. Що ж до ізраїльтян, то тут проблема відсутності школи: фільми здебільшого виходять провінційні за рівнем, часто вторинні відносно потужніших кінематографій.

категорії: візуалка, стаття

Лінія болю

tam01

Я маю хобі — порятунок безпритульних тварин, тож подібних світлин бачив чимало. Але запам’ятав, з першого ж разу, саме цю.

категорії: кіно, кінорецензія

«Ігри влади»: забави четвертої влади

Ігри владиФільм «Ігри влади», який щойно вийшов у прокат, може бути повчальним для багатьох глядачів — найперше для тих, хто пов’язаний зі ЗМІ.

категорії: кіно, кінорецензія

«Читець»: непрочитаний час

ЧитецьНа новий фільм Стівена Долдрі «Читець» критика й глядачі звернули увагу через два, як водиться в таких випадках, позахудожні фактори: дражливу тему відповідальності за Голокост і присудження «Оскара» за краще виконання головної жіночої ролі Кейт Вінслет. Аналізувати саме ці моменти — значить перейти від кінематографії до політики; однак вже самого сюжету, базованого на книжці Бернгарда Шлінка, цілком досить, аби, говорячи про мистецьке, висловлюватися і про політичне.

Галя Карпа: «Я маю щастя бути тут і зараз»

112-20-1

Цього літа відзначатимуть 18 років Незалежності. Багато писатимуть про повноліття державності, вживатимуть інші вікові метафори. Але, здається, вдячнішим і цікавішим завданням було б просто відстежити — бодай у загальних рисах — життя молодої людини, однієї з тих, хто, по суті, і є однолітком нинішньої України. З Галею Карпою я познайомився, коли вона ще була школяркою, в її шістнадцять. Вона тоді приїхала до Києва з Яремчі, в гості до своєї старшої сестри Ірени — письменниці й рок-співачки.

категорії: стаття

Кілька слів на спомин Васілія Аксьонова

aksenov

Аксьонова я читав доволі хаотично. Найкраще пам’ятаю «Остров Крим». Наприкінці 90-х, після публікації на батьківщині, то був воістину культовий роман. У нашому хіпівському середовищі столиця Криму називалася по-аксьоновські Сімфі, а знецінені радянські гроші — у тому ж дусі «тічі».

previosСторінки: 22123...13141516171819202122next
← Ctrl         Ctrl →