Мені завжди подобалось, як споживацька маса кидається дерти горло кожному, хто бодай натякне, що вона – маса. Цей огляд та коментарі до нього – ще одне тому підтвердження. Людоньки, та ж ніхто не каже, що ви погані! Але, як писав один з радянських авторів: "Не всем же академиками быть, дворники тоже нужны". Не можна заперечувати, що більшість людей, котрі ходять на "Аватари" в кіно, прагнуть насамперед розважитись, а не культурно просвітитись – для цього існують інші заклади та інші фільми. І те, що хтось критикує щось, що вам подобається, не робить вас тупішими – така реакція нагадує американців, котрі на закид, що вони не знають, хто такий Спіноза, кричать про приниження гідності і тягнуть вас у суд. Не всі статті чи огляди мають фонтанувати криками "браво!" і "клас!"
Я погоджуюсь з автором – мені, як давній поціновувачці Деппа та Бертона, було прикро дивитись відверто посередню "Алісу", хай яка вона поцяцькована. І Трієр тут таки ні до чого – "Шоколадна фабрика" того ж Бертона дасть "Алісі" фору в 10 очок, хай відзнято її, фактично, в тому ж стилі.

Як я написала вище, не йдеться про поділ на кіно інтелектуальне/ розважальне. Йдеться про успіхи і невдачі в межах самого розважального кіно.
У нас не встигнеш покритикувати якусь популярну стрічку, як тебе назвуть снобом.

Стоп, стоп стоп! Тут аж ніяк не йдеться про поділ на кіно розважальне/авторське/артхаус тощо. Це ваш домисел.
Йдеться про те, що в межах самого розважального кіно є так само хороші й погані фільми. І мені здається, автор рецензії цілком вдало аргументував, що "Аліса" Бьортона якраз не дуже вдалася. Однак якщо людині цікаві лише картинка і спецефекти, а не загальна особливість, харизматичність стрічки, то певно, вона на це не звертатиме уваги.

Між іншим, Фон Трієр аж ніяк не є синонімом інтелектуального кіно. Це відверта попса.

Так, був.
Дуже люблю це місто.

у мене завжди була підозра, що так звані ерудити певним чином заздрять людям з більш безпосереднім сприйняттям за тим же принципом що й фригідні заздрять німфоманкам, яким аби відчути множинний оргазм не потрібні квіти, компліменти, масаж і загалом якась особливо романтична атмосфера)
будь-яка найінтелектуальніша емоція зводиться до елементарних відчуттів задоволення або страждання. і я б не брався стверджувати що інтелектуальний метод досягнення задоволення, робить його інтенсивнішим.
але я не про те. значно цікавіше дослідити феномен зверхнього зневажання інтелектуалами простих, але недоступних їм радощів. думаю більшості випадків це незадоволеність власних "високих" потреб в симбіозі з хибним переконанням, що буцімто плебеї розважаються за їх рахунок. Що от начебто в Голівуді стояло питання поставити на спонсороване бабло "Алісу" для мас чи фільм за мотивами однієї з книжок Пінчона для ерудитів, і кінець-кінцем вирішили що ерудити обійдуться. Це смішно. До того ж це ницість зневажати людину за те що вона з насолодою хаває і наїдається топінамбуром лише тому, що ти особисто тащишся лише від омарів.

"Ой, який у нас гарний смак, які ми розумні, ну прямо обрані...а всі інші очима кліпають...і так їх шкода..." Це що , вибачте, за ставлення до людей? Праворуч – із гарним смаком, ліворуч – з поганим? Кожному своє по душі та по серцю. І не треба нікого жаліти. Це образливо.

мені нічим не загрожує. а вам?

хм. у коменті Северина, з яким ви погодились, йшлося про те, що фільм не можуть оцінити не ерудовані люди, _подивившись його_. до чого тут реклама?

мені, наприклад, заважало те, що фільм не те що не розвинув – не відтворив базові для книги моменти. а якби я цього не знала – кліпала б очима з іще більшим задоволенням.

Дивне запитання. А чим узагалі може загрожувати загальне невігластво? Це, як ви розумієте, теоретичне питання. Я не стверджую, що всі, кому сподобалася "Аліса" Бьортона – невігласи. Первісно йшлося про те, що маси зазвичай купуються на рекламу й привабливу обгортку.

жаль, що все так страшно
Однак і людей з поганим смаком теж шкода. А які ще почуття вони мають викликати? Не вбивати ж їх?)))

на жаль
однак перевірки часом такі "кліпалки" все ж не витримують

"Повелитель бурі" справляє враження реалістичної зйомки. Нема того пафосу, як то люблять американці, і музики практично нема. Мені найбільше сподобалися остання кадри, з моменту, коли герой фільму в супермаркеті вибирав пластівці:)))

Ця думка звучала й тут, і в того ж, між іншим, автора.
А в прокаті в нас, як правило, не буває саме найцікавішого (((