"Просто цей заплутаний змістовно, але зрозумілий емоційно опус..." -очепяточка :)

Це раніше punk був формою протесту і боротьби. А те що лишилося зараз – не екзистенційна теція, це елементарне позерсвто. Бо проти чого протестувати у часи, коли можна все...

Три рази пробував дивитись і мабуть спробую ще.. :)

день за днем по прямій чи по колу немає різниці
ранок початок а ввечері до кінцевої
я живу у власній хенд-мейд в’язниці
з вільним графіком скорегованим часом місцевим

адже хтось перевів ці червоні табло-біогодинники
на секунду вперед чи на вимір назад не повідомили
певно стрілки мої від незвички заклинило
і застряг я у часі у просторі в роздумах

тож думки мої їдуть транзитом крізь станції
і вистукують ритми хто ти де ти і про що мрієш
й саундтреком до них твої африканські танці
я упевнений ти танцювати їх точно умієш

і колеса скрегочуть у кожному пункті призначення
набираю повітря зажмурююсь серце стискається
на якій із платформ ти лишилась немає значення
все проїхали двері вже зачиняються

знаю все вчасно приходить до тих хто уміє чекати
наростає знову швидкість й напруга до болю
на наступній зупинці зайдеш ти в сукні кольору хакі
і розірвеш для мене це замкнене коло

За мир у всьому світі!

конектори на кінці коси в джунглях, як на мене, дуже непрактично...

Дивився:)))))))))))))))

я все зрозумів з одної фрази:
історія Покахантос в іншому світі і часі

після зими зазвичай весна, а не осінь

ведучі не стали частиною сучукрліту завдяки тусовці. а те що вони збирають навколо себе тусовку шанувальників, та й просто однодумців, частково з метою самопіару, частково з метою взаємного спілкування (не лише з тими хто на сцені, але й – що важливіше – між глядачами) немає нічого поганого чи шкідливого. Література та її "герої" можуть спонукати до спілкування, чому ні? Зрештою література інструмент для змін світу. І не лише виключно руками письменників. Але спроби потрібні, як вдалі так і не дуже. Безглуздо сидіти вдома, в очікуванні якоїсь дійсно вартої "власної королівської уваги" події. Велике виростає з малого. Вдале з не завжди досить вдалих спроб.

Залишилось лише визначитись хто ж розподілятиме право вирішувати, хто має насправді потребу, хто лише удає, що має якісь потреби.

Наступним кроком буде створення спец. мед закладів, де людям навіюватимуть, що в них насправді немає потреби говорити, думати, чи їсти, зрештою. "Вам це лише ввижається. Насправді ви просто овочі. Спражній національносвідомий овоч має відмовитися від будь-яких бажань та потреб не санкціонованих партією. Єдиноможливою партією, до речі".
якесь таке дежавю щойно зявилось... здається такі заклади і така країна вже десь колись була... щось таке типу асвенсемом запахло. Не відчуваєте, ні?

Театр абсурду.
На видавців впливає НЕК, тому вони не публікують певні книги, як от Книжковий Клуб відмовився від усього накладу славнозвісної книги Ульяненка, тому очевидно, що влада може якимось чином матеріально утискати видавництва, наприклад, не даючи тендерів, за які і так погано гроші виплачує.
Говорити про цензуру у країні, де є вільний доступ до інтернету (вважай не Білорусь і не Куба) видається мізерним. Що може зробити влада? Вона не може посадити, а лиш помахати пальчиком, називаючи це "чорнухою" та таким чином роздмухуючи цікавість до книги, чого, до речі, не може зробити літературна критика (приклади з Матіос і Ульяненко це добре відображають). Ну знімуть наклад книги, що далі? Справа у тому, що, потрапляючи до інтернету, інформація далі живе своїм життям – і її не заборонити і не вилучити. Тому все це (з моєю великою повагою до вищезгаданих імен) лише бажання: 1. привернути увагу, 2. відстояти прибутки від творчості, яких і так не багато. Проблема лиш у тому, що усе варто називати своїми іменами.
А щодо самого НЕКу – це ніщо інше, як симуляція діяльності, бо ані критерії, ані логіка їхніх рішень не є зрозумілими. Щодо Бенюка, якщо усе так, як викладено вище, то це дуже засмучує.